Неразделённая любовь, приходит в душу не случайно
Неразделённая любовь, темна как беззаконья тайна
Стрелой вонзается в сердца. На свете нет страшнее муки
Похитит разум мудреца, похитит разум мудреца и силачу опустит руки
Держи удар браток, держи удар !
Ты принял от Христа спасенья дар
Не променяй и не продешеви
Его на суррогат земной любви
Не плач сестра, любимая не плач
Пусть сердце бьётся, как копыта в скач
И боль пронзила душу словно мечь
Силён Спаситель честь твою сберечь
Неразделённая любовь, вонзилась в сердце, как острога
Ты пренебрёг Христову кровь. И возлюбил сильней чем Бога
И тянет дъявольский гарпун, канатом страсти в преисподню
Неважно стар ты или юн, неважно стар ты или юн, опомнись друг уже сегодня
Держи удар браток, держи удар !
Ты принял от Христа спасенья дар
Не променяй и не продешеви
Его на суррогат земной любви
Не плач сестра, любимая не плач
Пусть сердце бьётся, как копыта в скач
И боль пронзила душу словно мечь
Силён Спаситель честь твою сберечь
Запомните, Любовь одна. Едина, свята, неделима !
Не ищет своего Она и потому непобедима
Сумеет душу исцелить, теплом Божественного света
Смоги Любовь Христа вместить, смоги Любовь Христа вместить.
Поверь другой на свете нету !
Держи удар браток, держи удар !
Ты принял от Христа спасенья дар
Не променяй и не продешеви
Его на суррогат земной любви
Не плач сестра, любимая не плач
Пусть сердце бьётся, как копыта в скач
И боль пронзила душу словно мечь
Силён Спаситель нашу честь сберечь !
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 3459 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
